«Наш бізнес зростає краще, коли в країні все добре»

Їх називають розумниками, іноді гіками, частіше технарями. Але перш за все це цікаві люди, справою життя яких стала охорона вашої власності та життя. Для першого інтерв’ю в новій рубриці PRO ми зустрілися з керівником київської інсталяційною компанії «Екслібрис-В» Олексієм Воробченко. Говорили про рівняння, Політех і, звичайно, про охоронні системах.

 

«У нас сімейний бізнес»

Ніхто в дитинстві не мріє встановлювати сигналізації. Як вийшло, що ви стали інсталятором?

У нас сімейний бізнес. Ми перебралися до Києва в 1995−96 році з Москви. Бізнес там затискали дуже круто. Тільки хтось виростав, потрібно було відразу шукати дах у бандитів або в міліції. Батько закінчив Київське вище військове училище зв’язку, він вирішив використовувати знання у радіоелектроніці та зайнявся системами безпеки.

Обороти зростали. Коли мені було 13, батько запропонував: «Дорогий, чи не хочеш заробляти гроші, а не просити їх?» Я на той час займався плаванням і в художній школі. Вільними залишалися тільки вихідні дні. Тому почав підробляти по суботах-неділях і на канікулах.

Першим об’єктом був магазин мого дідуся. Дуже яскраве враження. За два тижні накидав три кілометри кабелю, отримав зарплату і був щасливий. Батько хотів показати мені роботу руками, щоб я зрозумів, навіщо працювати головою.

Коли мені було 19, ми серйозно посварилися. Я з’їхав від батьків і 9 місяців працював в іншій сфері, поки не охолов і не довів собі, що можу керувати своїм життям. На щастя, через кілька років батько відкрив другий бізнес. На той час я вже монтував і перевіряв чорнові роботи по монтажу датчиків, займався фінансами, налаштуванням систем, побував на закупівлях і на складах. Досвід дозволив мені стати керівником компанії.

Ви встигли повчитися на кількох факультетах КПІ. Що вивчали?

Оскільки був роздовбаєм, спочатку я потрапив на фізмат з конкурсом 0,7 людини на місце. До другого курсу математикою був ситий по горло. Відправився на інженерно-хімічний факультет, тому що там була хороша кафедра теоретичної механіки та опору матеріалів. За півроку вивчив ці теми. Перейшов на приладобудування, потім перевівся на радіотех. Там все закінчилося на 4-му курсі. Найбільша проблема нашої освіти — викладачам не цікаво. Більшу частину треба розганяти.

У роботі мені найчастіше ставали в нагоді знання, отримані на радіотехнічному факультеті. Іноді потрібно низькорівневе програмування, пару раз знадобилися улюблені диференціальні рівняння.

«За рік було 6 реальних спроб зламу.
Всі невдалі»

Чи можна сказати, що інсталятори охоронних систем отримують вигоду від зростання злочинності і погану роботу поліції?

Наш бізнес краще росте, коли в країні все добре. Тоді у людей з’являються зайві гроші, і вони можуть замовляти розкішні охоронні системи. Ми можемо брати великі об’єкти і працювати без поспіху. Коли все погано, охорона потрібна швидко-швидко. Вранці зайшли, 15−16 датчиків поставили, ввечері будинок здали. Це постійна гонка і нервування.

Наш основний ринок — це котеджі в передмісті Києва. Квартири нам малоцікаві, не хочемо конкурувати за них з мастодонтами ринку. В даний момент працюємо завдяки «сарафанному радіо»: про нас знають люди, вони передають інформацію далі. Необхідно доробити сайт і розвиватися через рекламу. Далі стандартне нарощування потужностей: більше замовлень — більше бригад — більше менеджерів.

На жаль, велика частина необхідних нам в роботі навичок на порядок складніша від тих, що можна отримати в українських вузах. Тому ми шукаємо студентів 2−3 курсу навчання і пропонуємо їм працювати у вільний час. Або набираємо хлопців після ПТУ, зараз вони називаються коледжами. Там дають практичні знання, можливість покрутити залізо в руках. На базі деяких училищ працюють майстерні з ремонту побутової техніки.

Чи існує гонка озброєнь між вами і злочинцями?

Вона була. Але сьогодні без інсайдера в компанії, яка виробляє охоронні сигналізації, зламати її практично неможливо. Намагаєшся заглушити GSM-сигнал — піде сигнал на пульт. Глушитимеш датчики — ми відразу бачимо. Обрізати датчики — ми бачимо. Хіба що з дурості можна підіграти професійним грабіжникам і поставити централь при вході, це дасть їм хвилину затримки. Якщо прибрати централь подалі, злам стає фантастикою.

Працюємо в конгломераті з охоронною компанією. Їх люди сидять за нашими пультами і виїжджають на спрацювання. За рік ми поставили під охорону приблизно 200 об’єктів, а реальних спроб зламу було 6. Всі невдалі.

Один раз зламали ролет, нічого не встигли поцупити і втекли. Був випадок, коли п’яні солдати виламали в кіоску металеву обшивку, видерли утеплювач, проломили гіпсокартонну стіну, завалили холодильник, і лазили всередині 3 хвилини, поки екіпаж не спакував красенів. Раз ломанулися в гостьовий будинок, зірвали телевізор, вистрибнули назовні, а наші партнери вже були на місці. Телевізор опустили в сніг і їх пов’язали.

Що б ви порадили людям, які тільки думають поставити додому сигналізацію?

Не ведіться на дешеві варіанти. Люди шукають в Google «охоронна сигналізація додому, встановити швидко». Найчастіше це автономна кітайчина, яка тільки відсилає SMS власнику. Вона легко глушиться. Глушилка коштує на радіоринку до $160.

Якщо мова про охорону квартири, гідні пропозиції по залізу починаються ближче до $300. Монтаж повинен коштувати в районі $80—120. І тут теж не ведіться на дешевизну, заплатите двічі. З’ясується, що датчики не налаштовані, почнуться помилкові спрацювання. Потім нас просять виправити.

Тікайте, якщо вам пропонують охорону квартири дешевше, ніж за $8 на місяць. Не можуть за такі гроші охороняти, цього вистачає лише на зв’язок.

«Ми вперше бачимо симпатичні датчики»

Чим вам, як інсталятору, подобається Ajax?

Такого швидкого програмування у нас ніколи не було. Вчора на настройку 19 датчиків Ajax разом із створенням об’єкта на пульті пішло до однієї години. Ще день триватиме монтаж. Зазвичай же програмування централі займає від 3−4 годин, плюс кілька годин на пульт. Якщо сигналізація дротова, то далі треба розвести дроти, провести їх за плінтусами, лиштвами. З дротовими системами на 16 датчиків потрібно морочитися від 2 до 5 днів.

Велика заслуга хлопців з Ajaх — це дизайн. Ми вперше бачимо симпатичні датчики. Плюс ціна. До Ajaх пристойні бездротові системи коштували скажених грошей.

Яких удосконалень або нових продуктів Ajax ви чекаєте від виробника?

Хотілося б маленьку сирену внутрішньої установки з світлодіодом, який би демонстрував зовні, що об’єкт під охороною. А ще не вистачає датчиків-штор з вузькокутовою лінзою. Кут огляду стандартного датчика руху, якщо не помиляюся, 88,5 градусів. Щоб перекривати отвір вікон, більше 10° не повинно бути.

Є датчики затоплення Ajaх — класна штука. Але хотілося б ще управляти клапанами труб. Прийшов сигнал затоплення — оп, відключили воду.

Якщо потрібно закрити невеликий будинок, централь хороша. У великих потрібно ставити ретранслятори, чекаємо такі від Ajaх. А ще за містом дуже поганий зв’язок. Хотілося б 15-децибельну антену або хоча б виходи для підключення сторонніх.

Чи бачите ви для своєї компанії перспективи в напрямку smart home?

Так, тому що на підході покоління гіків. Вони підростуть і почнуть собі замовляти smart home, тоді тема вистрілить. Особисто я хочу відключитися від теплових мереж. Є ідея поставити котел і задати сценарій роботи, щоб він включався, коли треба. Мені не потрібен обігрів в квартирі, якщо мене там немає.

Ви рідко коли побачите закордоном, щоб тягнули тепломережі через усе місто. Кожен будинок має окрему котельню. Підводиться вода, найчастіше зі свердловини біля будинку. Електрику теж необов’язково вести здалеку. Зростає ККД сонячних батарей. Моя мрія — автономні будинки. Це те, чим би я хотів займатися. Можливо, років через 10−15 до цього прийду.

Фотографії: Кріс Кулаковська | kulakovska.com